загрузка...

Спить місто. Дівчинка легенько позіхнула, відклала книгу та лягла у тепленьке ліжко. Стомлене тіло Мирослави, просило сну. Дівчина намагалася заснути та розлабитися. Перед сном вона завжди мріяла. Часто вона аналізувала те, як пройшов її день. І так само часто, вона думала що ж чекає її завтра. Її карі очі потихеньку заплющилися.

Мирослава заснула. Спати дівчинка дуже любила, а ще більше любила сни. Які ж незвичайні сни їй снилися! Але сьогоднішній її сон, буде самим незвичайним…
Океан. Блакитний, холодний та надзвичайно красивий. Сонечко лагідно підіймалося на небо та будило сонне місто. Мирослава сиділа на піску та спостерігала за світанком. Таку красу в своєму житті вона не часто бачила. На узбережжі океану тихо та спокійно, здається, це все що треба для щастя. Але ж ні. Була у дівчини мрія, але для неї була вона нездійсненою. Понад усе хотіла вона блакитні очі, такі як сам океан, який вона безмежно любила. Мирослава щиро вірила, що колись всетаки її мрія стане реальністю. Можливо, хтозна.
Дівчинка раптово прокинулася, збагнула що океан їй тільки наснився, на жаль. Вона так хотіла побачити океан, також хотіла вона щоб частинка океану була завжди з нею. Мирослава тихо застелила ліжечко та попрямувала у вану. Зайшовши до ваної кімнати вона вмилася крижаною водою і поглянула у дзеркало. І там вона побачила блакитні очі,як океан який вона бачила увісні. Великі, глибокі очі блищяли від щастя. В таких очах й потонути можна. Мирослава довго не могла повірити в те що, їі карі очі тепер блакитні. Її нездійснена мрія – здійснилася, і тепер частинка океану буде завжди з нею. Це було справжнє диво. Вона була справді щасливою. Потрібно вірити у дива і тоді воно обов’язково здійсниться, й зробить вас щасливішою людиною!