загрузка...

Я згодний з тим, що добре ім’я є найкращим багатством, оскільки воно спроможне викликати повагу з боку оточуючих, бажання бути схожим до людини з чудовою репутацією та надати їй привід для почуття власної гідності. Однак, у зв’язку з науково-технічним прогресом дуже легко приховати особу під «псевдонімом» та навіть створити собі прекрасний образ у мережі.

По-перше, гарантується анонімність не лише внаслідок скоєння чогось поганого, а й при вчиненні благородних діянь, адже деякі з нас не здатні позитивно сприймати похвалу, відчуваючи огиду до пихатості. Підтвердженням мого аргументу є те, що селебріті звикли займатися благочинністю анонімно, без прагнення оприлюднення.
По-друге, це дає можливість почуватися вільно та самовпевнено у віртуальному світі, особливо якщо в реальності це неможливо. Нажаль, я вже мав гіркий досвід використання фіктивних імен в Інтернеті. Рік тому я листувався з дівчиною родом із однієї з пострадянських країн. Стосовно мене, я є етнічним українцем, а втім, відчуваючи цілковиту свободу й бажаючи чогось новенького, я дібрав для себе назвище, котре жодним чином не було схожим до власного та мало неслов’янський характер. Спочатку ми обмежувалися кількома короткими й нечастими повідомленнями, далі наше спілкування затягнулося аж на довгих півроку. Співрозмовниця припала мені до душі. Такого повороту подій я, звісно, не очікував. Продовжував водити її за носа, але все таємне має властивість ставати явним. Довелося зізнатися, коли дівчина жадала надіслати мені якийсь подарунок. До цього я вигадував безліч відмовок, найпоширенішою з яких була моя неспроможність сплатити вартість доставки чи ймовірність проблем на митниці. Дізнавшись правду, та дівчин побажала, аби я назавжди зник з її життя. За цей випадок мені досі соромно .
Отже, техніка «фейків» має як переваги, так і недоліки. Іноді буває корисно приховати справжнє ім’я, проте слід завжди залишатися самим собою.