загрузка...

На відміну від свого брата-близнюка Авірона, чоловік завжди був на боці існування людських цінностей, а саме, він завжди турбувався про репутацію, власну та своїх близьких, завжди переймався тим, що про нього думатимуть люди. Тому особисто для нього було ризиковано чинити щось таке, що могло б привернути увагу соціуму та зарекомендувати його не з кращого боку.

Саме тому несподівана закоханість у сестру у великому обсязі одночасно вразила та налякала Датана. Це неприпустимо для кожного з нас, та й навряд чи його кохання було взаємним. Наш герой ніколи й гадки не мав, що матиме таку проблему, він зовсім не хотів цього, але серцю не накажеш…

Понад усе чоловік боявся викриття, він почувався винним через невміння контролювати себе, свої емоції, свої почуття, свої бажання… Він лише хотів аби Лума була щаслива, адже якщо вона посміхається, це сприяє виникненню посмішки на обличчі у доброзичливця. Та чи на довго це затягнеться? Насправді для всіх нас очевидно, без зайвих слів зрозуміло що Датан ніколи не знатиме щастя. А все через те, що доля розпорядилася не на його користь. Чому цьому милому янголу було призначено стати донькою його батьків? Чому його приречено на вічні муки та страждання?
Такого типу запитання нерідко Датан підбирав для себе. Його навіть переслідували думки, а чи не помиляється він? Можливо палкі почуття плутає зі звичайнісінькою братньою любов’ю? Чи то у всьому винна некохана дружина? То вона наштовхнула його на таке зло?