Твір на тему: “ВАЖЛИВІСТЬ ЧИТАННЯ У ЛЮДСЬКОМУ ЖИТТІ”

Щось таки приваблює нас у книгах, ми часто губимося серед сторінок, намагаючись віднайти поміж рядків чи то підказку, чи то пораду. Безперечно, саме книгице одне з переліку тих естетичних задоволень, яке не просто розслабляє (хоча навряд чи ти розслабишся, читаючи заплутаний сюжет містичного роману або напружений детектив, проте це вже зовсім інша історія), а ще й дозволяє нам розвиватися, йти вперед та ба більшевиходити за межі свого розуму.
Читання посідає досить актуальне місце у наших життях. Люди діляться на два типа: ті, хто люблять читати, а також ті, хто іще просто не знайшов підходящої книги, аби також полюбити цю справу. Не читаючи, ми деградуємо, хоча так може навіть не здаватися. Але, подумавши, ви дійсно переконаєтеся у тому, що життя було би геть іншим, якби ми нічогісінько не читали. Ми щодня натикаємося на різноманітні написи. Газети, журнали, етикетки, реклами тощоце далеко не весь перелік того, на що кожного божого дня реагують наші очі й відволікаються. Читатице те, що закладено на генетичному рівні, саме тому діти починають вчитися читати усе в більш ранньому віці. То таки точно можна назвати еволюцією, бо роки, прожиті людьми на цій землі, не були даремними. Про що ж, врештірешт, говорити з людиною, яка ніколи не тримала жодної книги в руках?

Твір на тему: “МОЯ УЛЮБЛЕНА КНИГА”

Особисто я вважаю, що люди, котрі не читають книги, простонапросто позбавленні ще однієї звичайної радостіхіба не чудово бодай на кілька годин поринути у якийсь інший всесвіт, відчути на власному нутрі усе те, що траплялося із головними героями, а потім знову повернутися до сірої буденності, яка, чесно кажучи, вельми набридає, оскільки людям властиво бажати змін. Якщо говорити про те, яка ж книжка є моєю улюбленою, то, почувши вищесказане запитання, в голові одразу ж виникає чи то дилема, чи то парадоксчітко й точно неможливо відповісти, оскільки кожен прочитаний роман зоставляє по собі приємний осад, а тим паче, ділити книги на «хороші» та «погані» – категорично заборонено, бо вся літературна праця й спадщинато щось настільки витончене, що вже досягнуло певною мірою ідеалу. Улюблених книг у мене вельми багато й то залежить, в першу чергу, від настрою. Коли він чудовий, то хочеться читати те, що дійсно окриляє, на кшталт Ліну Костенко чи Донну Тартт; одначе, цій мінливій речі притаманно переінакшуватися, тому дуже часто в моїх руках можна побачити у депресивного Макса Кідрука або Стівена Кінга. Отож, улюблена книгаце не такий вже й важливий пункт, адже найголовнішето читати, збагачувати свій словниковий запас, розвиватися як особистість. Книгице знання, а читанняспосіб, за допомогою якого можна осяяти те, що ще раніше здавалося нездійсненним.

Твір на тему: “ЧИ ХОТІЛА Б Я НАПИСАТИ ВЛАСНУ КНИГУ”

Проживаючи життя, кожна людина пише власну книгу, хоча навіть не задумується про це. Усі звикли до того, що на написання спроможні виключно письменники або ж навіть поети, а простолюдини не здатні осягнути таке мистецтво. Однак, абсолютно кожен таки дійсно є автором власної книгиможливо, він ніколи не опублікує її, але всі історії зберігаються в голові. Наш мозокпрекрасна і водночас потворна книга. Є моменти, котрі хочеться поставити на повтор, нібито знову перечитати, пережити, але, згідно із законом підлості, сіра речовина часто себто блокує їх. Та саме те, що відтворювати не хочетьсябликає перед очима, наче зіпсована картинка. Якщо серйозно говорити про те, чи хотіла би я написати власну книгу, взявши до рук ручку або ж сівши за екран ноутбука, то моя відповідь скоріше буде заперечливою, аніж навпаки. Письменництвоце вельми складна робота, хоча інколи нам так не здається. Коли читаєш книгу, то гадаєш, що автор працював на неї так само на одному подиху, як зараз прочитуєш її ти. В більшості випадках автори проходять крізь біль, піт та сльози, аби досягнути омріяного готового сюжету. Є ще багато нюансів, зважаючи на які, я б не хотіла писати книги: ні власні, ні на оглядові привселюдні публікації. Тим не менш, бажання читати чужі шедеври залишається непереборним.

Твір на тему: “МОЄ ВРАЖЕННЯ ВІД ТВОРЧОСТІ ДАРИ КОРНІЙ”

Дара Корнійчергова українська письменниця, для котрої не підходить слово «талановита», оскільки ця людина щось більше, аніж цей епітет, котрий в будьякому разі буде доречним, але не описуватиме всю силу романів даної жінки. Читати Дару Корній я почала ще у пятому класіїї сюжети настільки впиваються в людську свідомість, закарбовуються у пам’яті та й простонапросто зачаровують, бо після прочитаного тверезо думати не можеш ще днів зо три, прокручуючи й аналізуючи події, котрі відбулися, що пройти крізь прилавок у книжковому магазині, пропустивши новинку від цієї авторкив дійсності неможливо. Хіба не прекрасно, що в Україні досі є такі люди, які мистецтвом слова здатні згуртовувати та повертати бойовий дух? Ви можете прочитати будьяку книгу із доробку Дари Корній, одначе із впевненістю можу сказати, що вже після першого ефективного роману вам захочеться добавки. Книгато як смачні цукерки: від них не нудить, а лиш зявляється бажання скуштувати ще одну. У випадку із цією письменницею, можна сказати, що романи Дари Корнійяк ароматна кава, яку випиваєш залпом, не залишивши на дні геть нічого, а затим просиш іще добавки. Можу запевнити, що у процесі читання романів даної письменниці кава знадобиться, адже її книги настільки затягують, що хочеш дочитати, а уже за вікном ніч, тому кавовий напій не буде зайвим, якщо хочеш якомога швидше розкрити основну інтригу!

Твір на тему: “ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО – БЕЗСМЕРТНИЙ ПИСЬМЕННИК Й ОБЕРІГ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ”

Впевнена, що абсолютно кожен українець, а крім тогобагато жителів сусідніх держав знають, хто такий Шевченко. Можна навіть не уточнювати, адже така видатна особистість повинна бути знаною не тільки за своїми ініціалами чи портерами, а ба за рядками із вічних поезій, котрі стали головною ізюминкою української літератури. Багато усіх було до нього й після, одначе ніхто не зміг перевершити Тараса Григоровичатяжка доля не завадила йому добитися того, про що він навіть подумати не міг, зважаючи не лише на сімейне становище, а й на те, що відбувалося на теренах нашої держави у ті нелегкі часи, коли Шевченко тільки піднімався з колін, намагаючись донести до простолюдини (такої ж, як і він, адже цей чоловік ніколи не ставив себе вище за інших) якусь певну істину, котру й до сьогодні науковці шукають повз рядків. Особисто я вважаю, що може змінюватися усе: менталітет, культура, мова, характери, проте вічне залишається вічним. Будьяке покоління знайде щось для себе, прочитавши бодай одну поезію із творчого доробку Шевченка. Безперечно, ця особистість була вельми вагомою, відігравши суттєву роль у створенні подальшої літератури, адже якби то було не так, то це імя вже давно би зійшло із наших уст. Отож, цінуймо історію, оскільки без минулого немає теперішнього, а відповідновідсутнє й майбутнє.

Твір на тему: “ПОЕЗІЯ ІЗДРИКА ЯК КЛЮЧ ДО НАЙПОТАЄМНІШИХ КУТОЧКІВ ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ”

Поезію не люблять тільки ті, кому її ніколи в житті не присвячували. Хіба можливо встояти перед зворушливими словами, котрі одразу ж дурманять голову, захоплюють милозвучністю рим й ідеально підібраними порівняннями, а особливо, якщо усе вищеперераховане звучить із уст мужчини? Іздрикпоет, який на сьогоднішній день відомий усій Україні, ба навіть більшейого вірші, що торкаються душі, залишаючи певний відбиток, я б навіть сказала, що то шрам, активно перекладають іноземними мовами, оскільки не так багато нині ми маємо поетів, котрими можна пишатися, бажаючи робити усе можливе для того, щоб їх впізнавали й на теренах чужої держави. Не кожен поет, навіть той, якого певною мірою називаються майстром своєї справи, може похитуватися сльозами від катарсису в процесі прочитання власних віршів на публіку. Одначе, Юрій Романович, збираючи повні зали, бачив усе. Хоч плач, хоч смійсявід передозування емоціями, навіяними поезією, їм не вистачає місця, тому буде правильно сказати, що поезія Іздрика таки справді грає на найтонших струнах людської душі, не боячись порвати їх чи розстроїти. До речі, будьяка збірка даного поета буде відмінним подарунком на день народженняпри такому перебігу подій чомусь одразу виникає враження, наче вірші написані спеціально для тебе. А хіба не приємно читати дивовижну поезію, сидячи на самоті у світлій кімнаті, усвідомлюючи, що щастя ховається у простих, майже непомітних неозброєним оком очах?

Твір на тему: “Поезія як стан душі”

А що ж таке «поезія»? Якщо ви гадаєте, що це простонапросто віршики, то мені шкода, але таке твердження є помилковим. Поезіяце те, що окриляє читача, торкається до найпотаємніших струн у найглибших куточках душі, а затим дарує відчуття легкості, невагомості й насолоди. Та якщо читати поезію романтиків, то можна вибухнути від почуттів, котрі буквально вирують всередині, адже не кожен може перенести свої емоції на клаптик паперу, аби вони були зрозумілими для недалеких, пробачте за вираження, людей. Отож, чия поезія справляє на мене особливе враження?
Крістіан Йоганн Генріх Гейнеодин з найвизначніших німецьких поетів девятнадцятого століття. Його вважають не тільки останнім поетом романтичної епохи, але й одночасно її ватажком.
ДжорджНоелГордон Байронанглійський поет, який став символом романтизму девятнадцятого століття, та окрім цьогоще й лібералізму в Європі. У нього безліч творів, але, мабуть, найбільше вражає поема «Мазепа», у якій, безумовно, згадується нашу Україну, оскільки головним героєм став саме Іван Степанович Мазепагетьман Війська Запорозького, котрий закарбувався у пам’яті народу не тільки завдяки цього титулу.
Про Байрона, як і про Гейне, можна говорити довго й нудно, адже не вистачить часу, аби перерахувати усе, чому їхня поезія приваблює.
Поезія, врештірешт, це не тільки музика душі. Це стан душі, який здатен вивести людину з будьяких внутрішніх депресій або страждань, якщо та, звісно, буде лікуватися «правильною» поезією.

Твір на тему: “І. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ – «БАТЬКО НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ»”

Творчість Івана Петровича Котляревськогоце ніби нова сторінка у величезній літературній книзі України, яка не лише повинна бути прочитана кожним свідомим громадянином нашої країни, який поважає своє минуле, а й закарбована у памяті тих, хто захоплюється мистецтвом слова.
Творчість Івана Котляревського почалася через двадцять пять років після того, як Запорізька Січ була зруйнована. Основними завданнями української літератури на той момент були не такі вже й легкі, як здається, речі: подарувати людям віру в світле майбутнє, посіяти у їхніх душах надію на те, що усе буде добре, підняти ентузіазм й зміцнити зламаний героїчний дух.
Мабуть, кожен українець бодай один раз чув про таку славнозвісну особистість, як Іван Котляревський. Саме він є автором бурлескнотравестійної поеми, де головний геройто безсмертний парубок Еней (адже допоки люди зявляються на цьому світі, кожне наступне покоління також знаходитиме щось для себе у «Енеїді»); зпід пера Івана Петровича вийшла пєса «Наталка Полтавка», незабутня героїня якої стала праматірю українського театру, оскільки саме з цього твору починається наша драматургія; неможливо не згадати й ще одну пєсу – «Москальчарівник», яка з таким же величезним успіхом, як і «Наталка Полтавка», вперше пройшла на сцені Полтавського театру.

Твір на тему: “Я – європеєць”

Ми живемо у чудовій країні, котра дозволяє нам мати хорошу освіту і престижну роботу. Українасуверенна держава, громадяни якої повинні пишатися нею. На жаль, наша країна зараз переживає не найкращі часи, але тим не менш, ми маємо памятати, що рано чи пізно будьякий дощ закінчується та на небі зявляється веселка. Люди звикли вішати одне на одного ярлики, ось так і зараз урядовці женуться за незрозумілими стандартами, себто намагаючись зробити з нас європейців.
Ми стрімко прямуємо в Європу, думаючи, що вонато і є наше спасіння. Дехто вважає, що якщо ми зватимемося європейцями, то ситуація в країні враз покращиться і усі війни припиняться. Та хіба важливо, де ми є і які папери затверджують це? Найголовнішезалишатися людиною. Я не претендую на абсолютність своєї думки, проте європеєцьце всьогонавсього слово. Чомусь зараз люди вважають його авторитетнішим та промовляють гучніше, аніж слово «українець». В першу чергу яукраїнка і не хочу, аби мене називали поіншому. Європеєць чи українецьто не грає ролі, якщо людина веде себе однаково, будучи названою і так, і так. Україна, як і люди, може змінюватися. Байдуже, як вона зветься і як називають її громадян. Бажаючи досягнути чогось кращого, люди часто забувають про те, що дало їм поштовх. Змінице добре, але тільки у тому випадку, якщо відбуваються вони на користь не лише владі, а й людям.

Твір на тему: “Безпека в моєму місті”

Що таке безпека? Перш за все, без вагань можна сказати, що це повна відсутність будьяких факторів ризику, котрі так чи інакше здатні вибити людину зі звичної їй колії. Цими днями у нашій країні безпека посідає особливе значення, зважаючи на те, що впевненості у ній у громадян стає дедалі менше, й то не дивно. Отож, що ж уособлює поняття «безпечне місто»? Наріжним каменем для безпечного пересування вулицями чи бодай прогулянками у парку є, безумовно, самі люди. Усе у наших руках. Ми здатні спричиняти небезпечні ситуації, але водночас з цим вони підвладні саме нам для усунення. Безпечне містоце відремонтовані світлофори, почищені дороги (якщо пора рокузима), вуличні ліхтарі, які не махлюють, а таки світяться вечорами, щоби мешканцям міста було легше добиратися до своїх домівок! Життя також стане набагато спрощеним, якщо місцева влада намагатиметься регулярно проводити стерилізацію вулиць (не буквально, звичайно ж). Для цього слід систематично слідкувати за безпритульними тваринами, забираючи їх у спеціальні притулки, адже тоді користь буде подвійна: і тварини задоволені, і для людей краще. А також безхатченків, котрі не мають постійного місця проживання, потрібно забирати до особливих прихисток, які створені для таких людей. Отже, безпека у місті безпосередньо залежить від людей. Якщо громадянам байдуже, де вони живуть, то мови про комфортабельне проживання не може й бути! Тому дбайте про своє місто, беріть ініціативу у свої руки, звертайтеся до рад місцевого самоврядування та поліпшуйте умови проживання!